Відомий вчений. Спеціаліст у галузі систем автоматизованого управління, моделювання систем, обчислювальної техніки та нетрадиційних нейроподібних обчислювальних та управляючихнадійних, відмовостійких та живучих нейросіток. Талановитий педагог. Доктор технічних наук (1986). Професор (1987). Завідувач кафедри обчислювальної техніки та систем управління (з 1975). Академік Української Академії Інформатики (1992). Заслужений діяч науки і техніки України (1994).

Народився 20 вересня 1935р. у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Після закінчення у 1958 р Харківського політехнічного інституту працював на підприємстві а/с №67, потім у Конструкторському бюро електроприладобудування (сучасний "Хартрон"). Ці роки - з 1959 по 1970 - були часом надхненнгої праці по створенню ракетного щита країни, розробці систем керування ракетоносіїв стратегічного призначення.

У 1965 р. без відриву від виробництва захистив кандидатську дисертацію. Роботу в Конструкторському бюро електроприладобудування поєднує з викладанням в Харківському інституті радіоелектроніки, працює зі спеціальною групою студентів - майбутніх працівників підприємства. Вчене звання доцента має з 1969 р.

Викладацьку діяльність у вищій школі починає в 1970 р. доцентом Харківського інституту радіоелектроніки. У 1975 р. обирається завідувачем кафедри "Обчислювальна техніка та системи управління" Харківського інституту інженерів залізничного транспорту. Майже 30 років на цій посаді плідно здійснює науково-педагогічну, організаційну, виховну та громадську роботу. Багато уваги приділяє створенню сучасної матеріальної бази кафедри, удосконаленню навчального процесу, запровадженню нових технологій навчання. У 1998 році імя І.Г.Філіппенка було включене до біографічного словника "Выдающиеся педагоги высшей школы г.Харькова".

Докторська дисертація, захищена у 1986 р., відкривала новий науковий напрямок, який не має вітчизняних і зарубіжних аналогів у галузі побудови високонадійних, відмовостійких та живучих імовірносно-детермінованих нейроподібних (нейрокомп'ютерних) обчислювальних та керуючих нейромереж, основаних на нових принципах. Наукова цінність дослідження підтвержена 9 авторськими свідотствами.

Автор понад 200 наукових публікацій, 3 навчальних посібників, які присвячені мовам програмування та методам обчислювання на персональних електронних цифрових обчислювальних машинах. Має

12 авторських свідотств. Виступає з науковими доповідями на багатьох міжнародних конференціях і симпозіумах. Найбільш важливою була участь у роботі 11-го всесвітнього конгресу "Автоматичне управління на службі людства" (1990 р.), симпозіуму The RNNS/IEEE Symposium on Neuroinformatics and Neurocomputers (1992 р.), доповідь "Побудова нетрадиційних імовірносно-детермінованих структур для управління та розпізновання образів" на 3-ій міжнародній зустрічі з штучного інтелекту в управлінні у реальному часі, яка проводилася під егідою Лоуренсовської національної лабораторії США (1991 р.) та ін. Під його керівництвом захищені 12 кандидатських і докторська дисертації.

Нагороджений медалями "За доблесну працю", "Ветеран праці", знаком "За відмінні успіхи у праці", значком "Почесному залізничнику".

Професору Філіппенко Ігорю Григоровічу в 1994 році за значний особистий внесок у побудові національної освіти, розвиток наукових досліджень, впровадження сучасних форм навчання і виховання молоді присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Він обраний академіком Української Академії Інформатики (1998 р.). Дані про нього увійшли в біографічний словник «Видатні педагоги вищої школи м.Харкова». З 2008 року по грудень 2013 року - головний редактор "Східно-Європейського журналу передових технологій", а з січня 2014 року по сьогоднішній день - Honorary Editor of Scientific Journal "Eastern-European Journal of Enterprise Technologies", що індексується НБД Scopus.