Бірюков Анатолій Іванович

Останнє оновлення: Понеділок, 01 вересня 2014, 05:41

Бірюков Анатолій Іванович

Бірюков Анатолій Іванович
завідувач кафедри будівельних матеріалів у 1976÷1993 рр.,
кандидат технічних наук, професор,
академік Академії будівництва України,
лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки,
лауреат премії Ради Міністрів СРСР,
Почесний транспортний будівельник СРСР,
кавалер ордена Леніна, двох орденів Трудового Червоного Прапора,
учасник Великої вітчизняної війни


А.І.Бірюков став педагогом і вченим, вже набувши величезного і найціннішого виробничого і життєвого досвіду. Він прийшов на кафедру з виробництва, де досяг видатних успіхів, будучи одним із керівників цивільного будівництва м. Харкова.

Основні дати життя та діяльності:

  • 1951 - закінчив будівельний факультет Харківського інженерно-будівель¬ного інституту за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво»;
  • 1951÷56 - служба в Радянській Армії: інженер батальйону, начальник проектно-техніч¬ного відділу 23-го окремого аеродромно-будівельного полку Центрального управління капітального будівництва Міністерства оборони СРСР;
  • 1956÷60 - начальник виробничо-технічного відділу, головний інженер тресту «Житлобуд-1», начальник Управління робіт №441 (УНР-441), м. Харків;
  • 1960÷63 - начальник УНР-438, м. Харків;
  • 1963÷73 - головний інженер, з 1968 - начальник ордена «Знак Пошани» Харківського домобудівного комбінату №1 (ДБК-1);
  • 1972 - захистив дисертацію на тему «Дослідження деяких параметрів процесу твердіння і технології виготовлення керамзитобетон¬них виробів з попередньою короткочасною віброелектротерміч¬ною обробкою бетонної суміші», одержав науковий ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю «Будівельні матеріали та вироби»;
  • 1973÷76 - керуючий трестом «Харківжитлобуд»;
  • 1976÷92 - завідувач кафедри будівельних матеріалів - професор, науковий керівник галузевої науково-дослідної лабораторії залізобетонних шпал Харківського інституту інженерів залізничного транспорту;
  • 1992÷2006 - професор кафедри будівельних матеріалів, конструкцій та споруд Української державної академії залізничного транспорту.

Під керівництвом і при особистій участі А.І.Бірюкова у 1960÷70-ті рр. було завершено відновлення і здано в експлуатацію будівлі Харківського державного університету (нині Харківський національний університет ім.В.Н.Каразіна), побудовано і здано в експлуатацію житла - понад 7,6 млн.м2 (150 тис. квартир), шкіл і дитячих садків - більше, ніж на 42 тис. місць, лікарень - на 1,5 тис. місць, поліклінік - на 5800 відвідувань у зміну, багато інших об’єктів соціального і культур¬ного призначення.

В ХІІТі під керівництвом і при особистій участі А.І.Бірюкова на початку 1980-хх рр. було проведено реконструкцію лабораторної бази кафедри будівельних матеріалів, збудовано лабораторний корпус загальною площею понад 500 м2, оснащено його унікальним обладнанням - дослідною технологічною лінією з виробництва залізобетонних шпал, стендами для статичних і динамічних випробувань залізобетонних шпал, великогабаритною кліматичною камерою і т.п. Завдяки цьому галузева науково-дослідна лабораторія залізобетонних шпал стала кращою лабораторію подібного профілю у СРСР.

Основний напрямок наукової діяльності А.І.Бірюкова – підвищення ефективності технології виробництва збірного залізобетону на базі розробки нових уявлень про механізм твердіння цементу. Опублікував понад 80 наукових праць, у тому числі три монографії, одержав 35 авторських свідоцтв на винаходи. Основні праці:

  • Интенсификация изготовления изделий из керамзитобетона методом горячего формования (Харьков: Вища школа, 1977);
  • Интенсификация процессов твердения цементных вяжущих и бетонов (у співавторстві з А.М.Плугіним, Харьков: ХИИТ, 1987);
  • Статистическая оценка уровня технологических процессов изготовления и качества сборных железобетонных конструкций (у співавторстві з А.М.Плугіним, Харьков: ХИИТ, 1987);
  • Твердение силикатных минералов цемента (Харьков: Транспорт Украины, 1999);
  • Строительные материалы и изделия (Учеб. пособие.- Харьков: УкрГАЖТ, 2006).

Підготував 3 кандидатів наук (Архипов В.В., 1988; Моісеєв О.І., 1990; Грушко О.І., 1992)