Кафедра залізничних станцій та вузлів була створена в 1918 р. на базі Київського інституту народного господарства. Першим її завідувачем був професор М. С. Глікман. У 1927 р. кафедру в складі факультету експлуатації шляхів сполучення було переведено до Київського політехнічного інституту. Восени 1929 р. вона була профілюючою кафедрою новоствореного Київського інституту шляхів сполучення. У 1934 р. кафедра разом із факультетом була переведена до Харківського інституту інженерів залізничного транспорту.

Восени 1941 р. кафедру разом з інститутом було евакуйовано до м. Ташкент, де вона функціонувала до 1943 р. в Ташкентському інституті інженерів залізничного транспорту.

У 1958 р. доцент Б. М. Златковський за завданням Уряду читав лекції в Шанхайському інституті інженерів транспорту (КНР).

У 1934 р. кафедра, яку очолював викладач М. І. Андріановський, мала назву «Станції та вузли»,. Пізніше в різні роки кафедру очолювали: доц. В. Т. Кіптєлий (1935), канд. техн. наук, доц. О. М. Долаберідзе (1936–1974; з 1953 р. – проф.), канд. техн. наук, доц. О. П. Шипулін (1974–1984), канд. техн. наук, доц. Є. В. Нагорний (1984–2000; з 1994 р. – проф.), канд. техн. наук, доц. І. В. Берестов (2000–2012). З 2012 р. до сьогодні кафедру очолює д–р техн. наук, проф. О. М. Огар.

У 1995 р. кафедра станцій та вузлів об’єдналась із кафедрою управління вантажною і комерційною роботою і стала називатися «Станції та вузли, вантажна і комерційна робота». З 2000 р. відокремлена кафедра отримала назву «Залізничні станції, вузли та організація митного контролю». У 2004 р. кафедру перейменовано в «Залізничні станції та вузли» і присвоєно ім’я проф. О. М. Долаберідзе.

О. М. Долаберідзе народився 12 грудня 1907 р. в с. Маглаки Кутаїської губернії. Після закінчення гімназії в 1926 р. із золотою медаллю він вступив до Тбіліського університету на політехнічне відділення, а у 1930 р. – до Ленінградського інституту інженерів залізничного транспорту на експлуатаційний факультет. Закінчивши інститут 1932 р. з відзнакою, О. М. Долаберідзе вступив до аспірантури.

Під керівництвом академіка В. М. Образцова в 1935 р. він захистив кандидатську дисертацію на тему «Дослідження основного опору при скочуванні вагонів з гірки». У серпні того ж року його перевели до Харкова і призначили завідувачем кафедри «Станції та вузли, СЦБ і зв’язок». У 1947 р. О. М. Долаберідзе вперше у СРСР створив науково-експериментальну базу на станції Основа, яка стала підґрунтям для створення і впровадження новітніх розробок у галузі вдосконалення технології та технічного оснащення сортувальних станцій.

У 1953 р. О. М. Долаберідзе отримав вчений ступінь доктора технічних наук, захистивши дисертацію на тему «Теорія розрахунку механізованих гірок», а в 1955 р. йому присвоїли вчене звання професора. Працями і винаходами науковця зацікавилися вчені багатьох країн світу. З 1958 р. до ХІІТу приїжджали делегації вчених із Німеччини, Японії, Китаю, Чехословаччини. За кордоном почали з’являтися аналоги винаходів професора на найбільших сортувальних станціях Німеччини, Швеції, Швейцарії, Франції, США та ін.

О. М. Долаберідзе – автор понад 50 наукових праць, зокрема підручника «Автоматизація роботи сортувальних станцій». Нагороджений орденами «Знак Пошани» і «Трудового Червоного Прапора», знаком «Почесному залізничникові», медалями «За трудову відмінність», «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні» та іншими відзнаками.

Серед видатних випускників кафедри різних років варто згадати М. Р. Ющенка – колишній ректор ДІІТу, Г. М. Кірпу – колишній міністр транспорту та зв’язку України, О. М. Крючкова – колишній начальник Донецької залізниці, М. І. Луханіна – заступник генерального директора Укрзалізниці, О. В. Бавика – заступник начальника Південно-Східної залізниці (РФ), Ю. А. Муху – професор кафедри станції та вузли ДІІТу.